Чорний механізатор...

А це мегашедевр моєї хворчості :):):)

Він зустрів її у друга,

Він побачив її вперше.

Вона в друга була друга,

А для нього стала перша.

Вона стала подарунком.

Друг забув її одразу.

Народились в них стосунки…

Тепер були вони разом.

Вона – ніжна та красива.

Він – жорстокий та потворний.

Вона – панночка примхлива.

Він – механізатор чорний.

Він привів її додому.

Він не знав, що їй казати.

Але знав: йому одному

За усе відповідати.

Він на неї подивився

І обдумав всі деталі –

Задля неї він родився!

Він вже знав, що буде далі!

Вона знала… Її доля –

Тупа штучна віртуальність.

В той момент перетворилась

Віртуальність на реальність.

Він узяв її на руки

І увів її у дію.

В неї почалися глюки…

Жити не було надії…

Він не знав, що важко стало

Їй іти по алгоритму.

Вона зупинилась й спала:

Збилась частота із ритму…

Він звірів. Вона кричала

Металевими устами.

Кілька днів – її не стало…

Як він бив її ногами!!!

Вона часто йому снилась.

Вона пішла вічно спати.

Вона в думці залишилась.

Перша материнська плата…