Листи...

А взагалі, я переконалася, що писати рукою - це набагато романтичніше та якось по-особливому писати листи чи будь-які записи рукою, аніж друкувати. Зараз нібито НТП пішов вперед і достатньо з"явилося всяких асьок, мессенджерів, яху, аолів, сайтів, де можна створити профайл і підтримувати зв"язки зі своїми старими друзями, однокласниками, однокурсниками і всяке тому подібне, навіть блог - це типу е-щоденник... скільки зараз всяких бізнес-програм для упорядкування свого часу, бюджету... ледь не друзів... Але оригінальні писані листи залишаються чимось особливим, таким, з чим не порівняються будь-які зручності. Можна писати свої рефлексії в блог, а можна взяти простий зошит, оформлювати його кольоровими малюнками чи просто нарисами, писати туди щось таке, що, можливо, комусь даш почитати... але це інше - коли ти то перечитуєш, у тебе в голові з"являється купа картинок, емоцій, облич, фраз, жестів, пов"язаних з тою чи іншою подією... прикольно...
от блог для мене - це місце, куди просто шось пишу, іноді навіть щось мудре, бо щодня до мене на блог заходить близько 5-10 людей (google-analytics каже так) і для них я тут пишу. Можливо, ці люди знайдуть тут для себе щось корисне, чи просто їм стане цікаво зі мною поспілкуватися... а мені завжди є що сказати людям... )))
особистий щоденник - він у мене є... я його скоро спалю. Мені неприємно читати деякі речі з тих, що там написані... шкода, насправді - цей щоденник - це подарунок моєї подруги, не знаю навіть, що з ним зробити...
книжка з віршиками - є у мене зошит, куди я завжди писала свої всякі віршики, дитячі і смішні в основному; його нізащо в житті не викину - надто багато хорошого і приємного з ним пов"язано...
друкована книжка "Три крапки" - це моя перша збірка всяких віршиків і твориків :):):) є ще кільканадцять примірників - то так, на майбутнє, хай буде :):):)
зошит з жирафками - це мені на Новий рік подарувала Аня (ми з нею разом з 1 класу :) - можливо, не всюди разом, але так нас життя постійно закидає всюди, що майже постійно ми один з одним десь близько... наприклад, зараз живемо в одній кімнаті в гуртожитку :) Ми вирішили, що ми не випадково разом, зважаючи на те, що доля нас так постійно тримає вкупі...). Цей зошит я ще не знаю, що там буду писати, але він для мене чимось дорогий. Там буду писати якісь віршики, щось цікаве - напівщоденник...
профайл vkontakte - то так, для підтримки зв"язків та самопіару :) там багато людей знайомиз і незнайомих - і воно затягує...
ЖИТТЯ - багато пам"ятаю. Моя пам"ять - це напевно найбільший збір щоденників, які я коли-небудь могла читати... блін, скільки ж я пам"ятаю... деяким людям від цього може бути погано :) але я не зла, я хороша, тому моя пам"ять нехай відображається поганими спогадами лише для мене...

короче, такі рефлексії мої не є особливо розумними, це те, що просто думається в голові, я навіть не задумуюся над особливими фразами чи словами. А от в чомусь написаному я стараюся зберегти в кожному слові його особливий та оригінальний зміст, кожна фраза означає щось інше, не існує тавтологій... і, повірте, фраз НЕ не вистачає - їх достатньо, і їх настільки багато... в нашій мові є лише 33 букви, а які шедеври з них роблять... змагатися з мистецтвом слова може лише музика - там лише 7 нот, а як вони вміють поєднуватися...
блін, життя - це казка в театрі, просто більшість людей вміє бачити лише репетиції та антракти, а під час казки вони засинають. А потім проклинають "режисера" за те, що дав їм лиху долю :):):) Не робіть так!